Про це, як повідомляє Politeka.net у своєму телеграм-каналі пише політичний експерт, співзасновник Українського інституту майбутнього Юрій Романенко.

Публікуємо без коментарів і ремарок. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.

"Знаєте, у мене іноді створюється враження, що якась частина нашого населення страждає прогресуючим недоумством. Ось читаю у себе в коментарях, мовляв, навіщо президент їздив в Лисичанськ, Соледар і взагалі на передову. Мовляв, він туди приїхав, а там потім може бути котел. Тобто в головах у цих людей є прямий взаємозв'язок між приїздом Зеленського на фронт і можливою поразкою на даній ділянці фронту. Але в цій логіці Київ повинен був впасти ще в лютому або березні, тому що президент весь час перебував у столиці. Але крім інших факторів, Київ встояв саме тому, що президент не побіг і став символом опору. Але з іншого боку, Мелітополь, Маріуполь, Херсон, Куп'янськ були захоплені ворогом, але Зеленський туди не приїжджав. Тобто виходить, що логіка поразки не працює.

Насправді, дуже добре, що Зеленський приїжджав на фронт. Тому що лідер країни є об'єднуючим символом держави. Сьогодні ЗСУ мають величезну автономію у прийнятті рішень, але це не означає, що вони можуть існувати без цивільних елементів. Сама по собі така постановка питання абсурдна. Бо сьогодні армія споживає в місяць такі ж ресурси, які витрачалися за рік. Ці ресурси беруться внаслідок підтримки наших західних партнерів з якими Зеленський веде постійно важкі переговори. Сьогодні близько 70% бюджету України формується за рахунок підтримки Заходу. Якщо ця підтримка зникне, то армії не буде не тільки чим воювати, а й за що. Це ж стосується і тилу. Як бійцю воювати знаючи, що мати-пенсіонерка голодує? У 1918-1920 році українська держава не змогла собі забезпечити зовнішню підтриму в тій мірі, яка б дозволила встояти перед натиском численних ворогів. Це закінчилося її крахом, хоча українська армія хоробро билася.

Нарешті, в усі часи лідер держави повинен надихати громадян. Всі верстви суспільства повинні бачити, що лідер нації розділяє їхні страхи, горе, переживання, проблеми. Що він розуміє суть того, що відбувається на місці і тому адекватний при прийнятті рішень. Тому Наполеон їв кашу з солдатської миски, а Черчілль приїжджав на фронт, щоб переконатися, що все виглядає саме так, як пишуть в рапортах генерали. У цьому плані поїздки Зеленського в Харків, Лисичанськ, Соледар абсолютно логічні і правильні.

Безумовно, Зеленський піддавав себе ризику. По Лисичанську сьогодні наносили ракетні удари. Але це ризик виправданий. Коли солдати бачать, що глава держави готовий ризикувати життям, то і вони готові робити те ж саме. І вже тим більше це адекватно в точці, де йдуть найбільш запеклі бої на фронті. Поява Зеленського несе меседж: "Я вірю і знаю, що все під контролем, я вірю в наші сили, я вірю конкретно кожному з вас. Бо від кожного з вас залежить і моя безпека". Цей безумовний акт довіри Зеленського до ЗСУ руйнує дискурс, який просувають росіяни, мовляв, у Зеленського такі протиріччя з армією, що там мало не бунт зріє. "Зручно розгойдувати протистояння Зеленського і Залужного — - заявив директор Московського Міжнародного інституту політичної експертизи Євген Мінченко. - Це класика військової пропаганди: вкидати інформацію про наявність розколів в стані ворога, незалежно від того, наскільки ці розколи реальні".

Так що це ще й меседж росіянам: клав я на вас і класти буду. У мене немає проблем з армією, тому я можу спокійно перебувати на передовій лінії на відміну від вашого бункерного діда.

І дійсно, на тлі бункерного Путіна, який місяцями сидить в якихось підвалах і використовує голограми для комунікації із зовнішнім світом, Зеленський виглядає живим, природним, сміливим. Яким і повинен бути лідер країни».

Нагадаємо, у Дмитра Медведєва, сина якого можуть вигнати з США, трапилася істерика.

Також повідомлялося, що окупантам після провалу доводиться міняти тактику в Чорному морі.

Крім того Politeka.net писала, що авіація ВСУ громить окупантів на Херсонщині і Миколаєві.